Все мы знаем, что имеем право свободно собираться (митинги, демонстрации и т.д.) И также все мы забываем, о том, что предоcтавленные нам права контролируются и даже ограничиваются властями.
Пора знать свои права.
Те, кто против нас, всегда будут использовать фразу "Незнание прав не освобождает от ответственности".
Конституция Украины. Статья 39
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: имеют право, мирно, своевременно, ограничение судом, национальная безопасность, гражданский порядок.
Статья о проведении акций, митингов и страйков
Здесь есть пару устаревших пунктов, так как статья 2010 года – но общей картины это почти
не меняет, алгоритм действий понятен.
Единственное, что могу отметить, что уведомление должно быть подано своевременно, а именно, до даты проведения мероприятия. Конкретный срок подачи заявлений на самом деле нигде законодательно не установлен.
Практика
розгляду судами справ про адміністративні правопорушення,
що посягають на
встановлений порядок управління (статті 185—1852 КпАП)
Здесь конечно, большой и не совсем нужный объем информации, кому интересно может прочитать все. Для нас значение имеет следующее «Якість та повнота
адміністративних матеріалів, що надходять від органів внутрішніх справ» - т.е.
как должны составляться протоколы о нарушениях, на кого, когда и за что т.д.
ВАЖНО:
порушення порядку організації і
проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 КпАП
України);
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 1851 КпАП под ответственность подпадают только организаторы собраний, митинга, уличного похода, демонстрации.
У ст. 256 КпАП визначено вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог працівників міліції фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.
Таким чином, вимоги працівника міліції та розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані.
У диспозиції ст. 185 КпАП передбачено, що вимоги працівника міліції повинні бути пред’явлені під час охорони ним громадського порядку. Про перебування його при виконанні службових обов’язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред’явлене відповідне посвідчення.
Інколи протоколи про адміністративні правопорушення складалися щодо осіб, які не порушували громадського порядку.
Узагальнення засвідчило, що досить часто працівники органів внутрішніх справ неякісно оформляють адміністративні матеріали: нерозбірливо вказують посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; не зазначають усі відомості про особу порушника, зокрема адресу, що у подальшому унеможливлює сповіщення його про час і місце розгляду справи судом, дату народження порушника, що позбавляє можливості зробити правильний висновок про те, чи підлягає за віком особа адміністративній відповідальності (наприклад, неповнолітній); відсутня інформація про притягнення раніше особи до відповідальності; не вказують сімейний стан правопорушника та наявність у нього утриманців; особу правопорушника засвідчують не паспортом, а довідкою адресного бюро Міністерства внутрішніх справ України без номера та дати, із ксерокопією фотографії; не зазначають місце вчинення адміністративного правопорушення та неповно або взагалі не викладають його суть; не завжди конкретизують форму вчинення правопорушення; інколи відмову особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу не засвідчують підписами понятих; не зазначають прізвища, адреси свідків і потерпілих (якщо вказують, то часто свідками бувають працівники міліції); відсутні пояснення правопорушника та посилання на нормативний акт, яким передбачено відповідальність за вчинене правопорушення; відсутні документи, що підтверджують медичний огляд особи, хоча із протоколу та рапортів убачається, що правопорушник перебував у стані алкогольного сп’яніння; протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення, що недопустимо тощо.
Не только знай, но и правильно используй свои права!
Митингующий десятник, Киев
